Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті
Реклама
» » Подорож до трансцендентного: враження від філософської книги Миколи Бердяєва "Самознаніе"

Реферат Подорож до трансцендентного: враження від філософської книги Миколи Бердяєва "Самознаніе"

Подорож до трансцендентному:

враження від філософської книжки Миколи Бердяєва «Співпізнання»

Глава I

Народження екзистенції

Cognosce te ipsum

Ким створено цей тлінний і водночас могутній світ, який оточує нас щодня? Яка невідома сила часом штовхає людини у зубасту пащу лютого року? Що таке щастя і його досягти?Наделенонаша існування змістом, який ми намагаємося відшукати все життя? У якій мороком вкритому куточку нашого серця живе душа?Вечнавона, чи приречена небуття по смерті тлінного тіла? Можливо, такий є всесвітній розум людства, що раніше чи пізно кожен із нас, іноді навіть підозрюючи звідси, починає філософствувати, намагаючись відшукати відповіді ці споконвічні питання.

Філософія – наука багатогранна, а механізм філософствування можна порівняти з певним у фізиці явищем: білий колір являє собою спектр, подібно цьому питання світобудові вміщує у собі необмежена кількість тим. Все підвладне динаміці, не залишилася статичної і філософська проблематика. З часом порушувалася звична ієрархія тим, куди міркували мудреці різних епох. Поступово виникали нові напрями у філософії, які привносили принципово іншу точку зору на пристрій Всесвіту.

У XX столітті зміцніла і стала на ноги екзистенційна філософія, однією з її родоначальників у Росії став Микола Олександрович Бердяєв (1874-1948). Його перу тут понад 40 філософських книжок, серед найвідоміших його найкращих робіт може бути «Філософію вільного духу», «Про призначення людини», «Я світ об'єктів», «Про рабстві і свободи людини», «Сенс творчості», «Співпізнання».

Сам термін «екзистенція» походить від латинського слова «existentia», що у перекладі означає «існування». Мета такої роду філософії – пізнати таємницю особистості. У центрі уваги опиняється людина, загадка устрою її внутрішнього світу. Бердяєв пише, що «екзистенційна філософія розуміє філософію як пізнання існування і пізнання світу через існування», що механізм розкриття таємниць світоустрою підносить читачеві і Г.С. Сковорода. Отже, ми можемо явно простежити ескалацію уваги до глибинному світу особистості:


Колишній спосіб пізнання світу

Новий спосіб пізнання світу

Від пізнання світу – пізнання існування

Через пізнання таємниці особистості – пізнання навколишнього світу


Бердяєв, підкреслюючи «антионтологический» характер своєї філософії, позначив низка запитань, куди він проливає світ у своїх міркуваннях: «У центрі моєї думки завжди були проблеми свободи, особистості, творчості, проблеми зла і теодицеї, тобто, по суті, одне питання – проблема людини, його призначення, виправдання його творчості».

«Співпізнання» – філософське твір Миколи Бердяєва – відбиває екзистенційну спрямованість, причому автор намагається відшукати потрібний ключ, що відкриває двері до секретної лабораторії під назвою «особистість», пізнання себе. Жанр книжки Бердяєв визначає як філософську автобіографію, що у корені відрізняється від автобіографій, з якими ми коли-небудь зіштовхувалися. Автор піднімає за мету повідомити читачеві про своєму життєвий шлях, він скоріш розмірковує на філософські теми, спираючись у своїй на власний досвід, занурюючись всередину свого мікрокосму.

Такий спосіб філософствування які завжди правильно розуміється читачами. Деякі бачать у постійному зверненні зі своєю сутності прагнення авторавозвеличитьсянад читачем; увагу зі своєю особистості неминуче трактується у суспільстві як завищене зарозумілість. Бердяєв, як угадуючи реакцію читачів, повідомляє нам, що «книжки, написані себе, дужеэгоцентричны». На погляд, тут філософ вправі сказати «nemeaculpa». Я погодилася з висловом іншого вітчизняного філософа Костянтина Леонтьєва у тому, що «автобіографічні, щиро написані згадування завжди вселяють більшу довіру, ніж роман», та й будь-який інший жанр. У «Самопізнанні» автор зовсім на постає маємосамовлюблённыммрійником, він мудрий філософ, який усвідомив собі, що пізнати таємницю людської особистості можна тільки ставши на шлях розкриття таємниці свого істоти.

Ідея у тому, що навколишню дійсність необхідно пізнавати через власне світовідчуття – інструмент, яким наділений кожен, – бачиться мені надзвичайно цікавою й, найголовніше, абсолютно вірної. Адже «найбільш екзистенційно власне існування». У цьому підході до філософії прихована істина древніх: «Себе пізналипремудры» (Соломон).

У цьому есе я спробую інтерпретувати ті глави «Самопознания», які, мій погляд, найнаочніше відбивають основні засади екзистенціальної філософії.

Глава II

За межею світу

Умамиправлять помилки,

І на комі світле свідомість,

Але чарівництво уяви

Мені дарує світорозуміння.

<...

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Реклама
Реклама